Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) нараховується: 

для фізичних осіб – підприємців (крім підприємців – платників єдиного податку), – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Водночас сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У випадку, коли таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464). При цьому згідно з п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464 сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

 Новостворені підприємці, які подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування (першої чи другої групи), вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулась державна реєстрація.

 Тобто, підприємець, який до кінця місяця, в якому відбулась її державна реєстрація як суб’єкта господарювання, подає заяву про обрання першої чи другої групи єдиного податку,  перебуває на загальній системі оподаткування і база нарахування ЄСВ за цей місяць для неї визначається як сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності ФОП, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

  З першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація, зареєстровані в установленому порядку, новостворені ФОП, віднесені до платників єдиного податку першої та другої груп, нараховують ЄСВ у розмірі, визначеному такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464. Водночас сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Сумлінне ставлення до своїх обов’язків щодо своєчасної та повної сплати єдиного внеску це не лише фінансова гарантія забезпечення державою соціальних обов’язків та стандартів та інвестування в їх майбутні пенсії.

Платникам необхідно постійно моніторити стан сплати єдиного внеску та наявність/відсутність заборгованості з вказаного платежу.

 Отримати інформацію про стан заборгованості з єдиного внеску можливо безпосередньо звернувшись до відповідного органу ДПС або за допомогою електронного кабінету платника податків.

ЄСВ повинен сплачуватись своєчасно та у повному обсязі. Фінансове становище платника не ставиться в залежність до можливості або неможливості виконання обов’язку сплати єдиного внеску.

Законодавством України визначено алгоритм погашення заборгованості з ЄСВ:

– якщо платник ігнорує свій обов’язок щодо сплати єдиного внеску, органи ДПС  надсилають такому платнику вимогу про сплату боргу;

– якщо протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги він не сплачує суму боргу, не оскаржує вимогу у встановленому порядку, орган ДПС надсилає вимогу, як виконавчий документ до органу державної виконавчої служби, для її подальшого примусового виконання;

– в подальшому державний виконавець розпочинає примусове стягнення, зокрема, шляхом першочергового стягнення коштів з рахунків платника у банках та в подальшому за рахунок продажу його майна (згідно до діючого законодавства, строки давності щодо стягнення єдиного внеску не застосовують).

 

за матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області https://dp.tax.gov.ua/media-ark/local-news/523658.html